Рубрика «Вони загинули за Україну»

          4 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання в ході російсько-української війни  на Донеччині загинув військовослужбовець Збройних Сил України, навідник-оператор взводу спеціального призначення, старший солдат, наш земляк Бойко Дмитро Олександрович.

          Народився Дмитро 28 липня 2005 року у місті Конотоп. Закінчив  Конотопську спеціалізовану школу  І-ІІІ ступенів № 9 Конотопської міської ради. За спогадами вчителів, це був світлий хлопець,  перший помічник у класі, завжди  активний у шкільних справах, небайдужий до несправедливості,  усміхнений, із сонячною щирою посмішкою на вустах.  Його очі, обличчя завжди випромінювали добро, щирість. Ще в школі мріяв обрати професію, яка допомогла б йому стати на захист прав людини. Тоді він ще не знав, яка це буде структура. Можливо, армія чи поліція. Ще будучи школярем, приєднався до лав Правого сектору, де навчався медицині, тактичному бою. Ніби наперед знав, які випробування готує дорослість. Мав хист і до техніки, адже займався в гуртку картингістів, влаштовуючи перегони на шкільному подвір’ї.

          Величезну роль в житті Дмитра відігравала музика. Вона була для нього постійним джерелом радості, натхнення, надихала і заспокоювала. Він майстерно  здійснював музичний супровід шкільних   заходів: озвучення, мікрофони, підсилювач – з усім цим працював легко і з великим задоволенням.        

           Після закінчення школи, в 2022 році Дмитро вступив до Класичного фахового коледжу Сумського державного університету, де планував здобути освіту за програмою «Будівництво, експлуатація і ремонт автомобільних доріг і аеродромів», але війна, яку розпочали російські окупанти,    зруйнувала мрії та плани на майбутнє, змінила життя Дмитра, а бажання захищати український народ  тільки посилилося. Він пішов добровольцем до підрозділу АЗОВ. Мрія здійснилася! Але так не надовго. Тепер цей світлий янгол буде оберігати нас з небес.

          Скільки планів і нездійснених задумів залишилося у молодого, гарного, завжди усміхненого хлопця, якому назавжди так і залишиться 18 років.  Воїн, який навічно лишиться в пам’яті тисяч українців юним хлопчиком, своїм прикладом показав усім, як треба любити Батьківщину. Дмитро загинув, захищаючи нас,  захищаючи рідну землю, яку любив понад усе на світі, до останніх хвилин свого життя залишився вірним військовій присязі та українському народу.

          19 червня 2024року  у Соборі Різдва Пресвятої Богородиці у рідному місті відбулось прощання із загиблим Героєм. Після більш ніж двох місяців невідомості, рідна конотопська земля прийняла на спочинок Героя-земляка, що повернувся до рідного міста на щиті.

          Спи спокійно, Воїну-Герою! Вічна тобі Слава і Вічна Пам’ять! Герої не вмирають!!!

          Щирі співчуття і низький уклін рідним…